ЦМО́КАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Те саме, що цілува́тися. — Я не хочу, щоб ти, панно, до весілля цмокалась з паничами (Н.-Лев., III, 1956, 67).
2. Падати, вдарятися із звуком, що нагадує хлюпання. Черниш поповз. Зрита земля нудотно смерділа мінними газами й трупами. Кулі нестерпно дзвеніли весь час, то пролітаючи над головою, то цмокаючись поруч у щось м’яке, як у тісто (Гончар, І, 1954, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 242.