ЦОКОЛЬО́К, лька́, ч. Зменш. до цо́коль. У Поліссі, на Волині і в карпатських районах, на батьківщині рублених будівель, такого цоколька, як неодмінного конструктивного елемента будов, немає (Дерев. зодч. Укр., 1949, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 244.