ЦОКОТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що цокота́ння. Зметнулись антени. Полізли у нори шнурки, і пішла цокотня, перестук, позивних перекличка (Бажан, Політ.., 1964, 21); Вже й того сумно було в хаті, що зостались без Масі тільки вдвойзі [вдвійзі] — мати з дочкою, та ще й разом після весільного гомону, після її цокот-ні (Свидн., Люборацькі, 1955, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 245.