ЦУ́ГЛІ, ів, мн., заст. Вудила. Летить той огир карий.., а той його держить за цуглі (Чуб., II, 1878, 188); Кармалюк був дуже сильний. Помаленьку прикрався до козака і спіймав коня за цуглі (мундштук), а козака за ногу та й з коня (Укр.. казки, легенди.., 1957, 462).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 246.