ЦЯ́ПАТИ1, аю, аєш, недок., перех., діал.
1. Черпати, набирати потроху. Нахилившись над горшком, Устина довго цяпала ложкою молочну кашу, спокійно, щоб не схлюпнути, поставила на стіл миску (Чорн., Потік.., 1956, 178).
2. Доїти. А я тую козоньку [кізоньку] Цяпала, цяпала (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 90); Катря спершу не прислухалась,— доїла собі, чимось своїм заклопотана, і насторожилась враз, коли хлопці нагло урвали розмову, наче й не стало їх. Перестала й Катря цяпати — прислухалась (Головко, II, 1957, 241).
3. Крапати. Щохвилини маленькі струмочки води текли з мурів, потихеньку, помаленьку, ледве чутно цяпали по цегляній долівці (Григ., Вибр., 1959, 412).
4. Бити, ударяти. Тут бриніли та цяпали о стіни кулі (Фр., VI, 1951, 341); Стара Хмеличка зітхає і знову схиляється над рядком, цяпае сапою, а в голові снують думки — про дочок і онуку (Цюпа, Краяни, 1971, 235).
ЦЯ́ПАТИ2, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що пища́ти. Курчата цяпають у сінях (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 255.