Що oзначає слово - "цяцькований"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до цяцькува́ти. Кудрявець розповідав, як, розкопуючи один курган, знайшли стародавню колісницю, цяцьковану зовні різними кістяними прикрасами (Коцюба, Нові береги, 1959, 305); Важка чаша Кастель-Дуранте, блакитна, як італійське небо, цяцькована білими грифонами, арабесками і амурами, завжди привертала увагу гостей (Донч., III, 1956, 43); Віктор побачив високу худорляву постать дівчини в чорному оксамитовому платті, цяцькованому срібними зірками (Донч, V, 1957, 461); Я розглядаю Гретхен, наче якусь бездушну, але дорого цяцьковану річ (Кол., На фронті.., 1959, 173); На узгір’ї світлім Ми спочивали серед буйних трав, Цяцькованих, мережаних квітками (Рильський, III, 1961, 194).

2. у знач. прикм. Прикрашений, оздоблений (про предмети, речі і т. ін.). Валка простувала величезним майданом з витолоченою травою.. і під’їхала до величезних цяцькованих воріт (Досв., Гюлле, 1961, 69); А щодо давньої, цяцькованої збруї.., скажу, що гідне похвали Сідло найвищої (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 334); // Розмальований (про посуд, будівлю і т. ін.). — Скільки правиш за макітерку? Ось гроші! — і виклав [дядько] на цяцькований таріль два подвійні динари (Ільч., Козацьк. роду… 1958, 183); Хата була стародавньої краси, уставлена лавами й скринею, на полицях повно цяцькованих тарілок (Ю. Янов., II, 1958, 215); Спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком до багачів. Повела його до цяцькованих гачків, під бляшані крівлі (Гончар, I, 1959, 8); // Прикрашений візерунками, мережаний (про тканини). — Оце так! надіну оту цяцьковану юбку! Скажуть люди, що я ряба та периста, як наша телиця (Н.-Лев., VI, 1966, 379); В учителя й справді гарно було. Стіл застелений був скатертиною цяцькованою (Тесл., З книги життя, 1949, 42); // З начепленими прикрасами (про живі істоти). Цяцькований Осел придбав нову біду: Де не повернеться, усе не до ладу, Чи шкоду втне — не подарують, Почують, що дзвенить — палюгою частують (Гл., Вибр., 1951, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 257.