ЦІ́ВОЧКА, и, ж. Зменш. —пестл. до ці́вка. Швидко.. опинилася [Тоня] під душем, звиваючись і сміючись від насолоди, ротом ловлячи прохолодні цівочки і їжачись від гострої свіжості (Собко, Матв. затока, 1962, 51); В світлі прожектора боєць ясно бачив тоненьку червону цівочку, що била з щоки лейтенанта (Голов., Тополя.., 1965, 329); З дірочки цівочкою посипався білий блискучий пісок (Донч., VI, 1957, 108); Єпташка глибоко затягся цигаркою, підкинув голову і пустив у небо — через ніс — дві рівні цівочки синього диму (Мик., II, 1957, 525); Гнат, задихавшись, підбіг до Джмелика, помахав йому попід носом вороною цівочкою: — А оце бачив? (Тют., Вир, 1964, 192); Під землею ожило коріння, погнало сік у стовбури дерев і цівочки пирію (Чаб., Тече вода.., 1961, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 225.