ЦІЛОРІ́ЧНИЙ, а, е. Який триває протягом цілого року, цілий рік. Вже коли нещасливі «Pauvres gens» таки знайшли собі притулок після цілорічної блуканини, то видно ще моя доля не загинула (Л. Укр., V, 1956, 75); Вилягли в полі хліба, хліборобова гине надія, І невблаганно важка, цілорічна марнується праця (Зеров, Вибр., 1966, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 233.