ЧАБА́НСТВО, а, с., розм.
1. рідко. Робота чабана. Дружок його, Валерик Задонцев, зв’язавши свої книжечки, подався ближче до училищ в Херсон, а Данькові знову лягла дорога в чабанство (Гончар, II, 1959, 29).
2. Збірн. до чаба́н. Віталій приїхав, примчав мотоциклом уже надвечір, при заході сонця і, заставши все чабанство ще за роботою, пішов просто до Тоні, всміхаючись їй (Гончар, Тронка, 1963, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 260.