Що oзначає слово - "чад"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЧАД, у, ч.

1. Задушливий отруйний газ, який утворюється при неповному згорянні вугілля, жиру і т. ін.; чадний газ. Дурній голові чад не вадить (Укр.. присл.., 1955, 253); Герметичні печі мають ще ту перевагу, що при хорошій конструкції їх можна не закривати каглянок після закінчення палення. Це дає гарантію, що не проникне в приміщення чад (Шк. гігієна, 1954, 193); Вітер часом приносить чад, далекі дзвони, тривогу (Коцюб., II, 1955, 68); Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби і видихує з себе страшенний чад (Мирний, І, 1954, 48); *Образно. Хоч кругом неї вихорилась пожежа злиденного життя, душила димом та чадом її знеможену душу, хоч в тому чорному диму й крутились та вертілись її самотні гіркі думи,— та не падали вони на вогнище (Мирний, IV, 1955, 293); *У порівн. Неволя, як той чад, задурманила людям голови (Мирний, І, 1949, 205); // їдкий, задушливий дим, що виділяється при поганому горінні вугілля, рідкого палива і т. ін. Грубі свічі тихо топились.., і синій чад, змішавшись з нудним запахом воску та з випаром тіла, висів над глухим гомоном в хаті (Коцюб., II, 1955, 353); — Нафта яскраво горіла, тільки чаду було багато (Донч., II, 1956, 63); Перший танк.. стрельнув сизим чадом з вихлопних патрубків і хутко поніс своє багатотонне тіло туди, де причаїлися партизани (Загреб., Європа. Захід, 1961, 4); // Міцний, густий, п’янкий запах, що його виділяють рослини, особливо під час цвітіння. Од кропиви, од бузини розливався важкий чад в чистому гарячому повітрі (Н.-Лев., II, 1956, 89); Конопляним чадом пахнуть береги (Тют., Вир, 1964, 420); І в далеч поплив матіоли Солодкий, облесливий чад (Бажан, І, 1946, 175); // їдкий, смердючий газ, що його виділяють деякі речовини.

2. розм. Отруєння людського організму, що наступає внаслідок вдихання цього газу. Що було причиною їх [циган] смерті? Голод? Холод? Чи, може, чад від спертого диму? (Фр., II, 1950, 36); У голові [Петровій] все переплуталося, пішло колесом, наче після чаду та диму… (Мирний, І, 1954, 359); Юзя знов сіла, схиливши голову на підвіконня,— в голові знов стало важко, мов після чаду (Л. Укр., III, 1952, 661).

&́9671; Бу́ти (ходи́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) у чаду́ — бути вкрай запамороченим чим-небудь, виявляти неврівноваженість у своїх діях, вчинках і т. ін. Час минав непомітно — в піснях і жартах. Андрій був, як у чаду (Гур., Наша молодість, 1949, 44); В перші дні криничани ходили в Каховці, як у чаду. Голови туманіли від невщухаючого лементу цього вавілонського стовпотворіння (Гончар, I, 1959, 77); Настуся прибігла додому ніби в якомусь чаду (Н.-Лев., V, 1966, 246); Пани-багатії по своїх маєтках металися, як у чаду (Чорн., Визвол. земля, 1959, 52).

3. перен., чого. Стан самозабуття, крайнього збудження, екстазу (перев. з відтінком несхвалення). В чаду скаженого прокляття Потоком кров лили батьки (Граб., І, 1959, 159); В чаді ревнощів Лариса поставила перед братом вимогу, щоб Надія більше не працювала вкупі з Лебедем (Баш, Надія, 1960, 164); Він [німець-фашист] брів у тумані ночі, в тумані забуття, як багато років уже бродив по своїй і по чужій землі оповитий рудим отруйним чадом фанатизму й приреченості (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 165); // Те, що дурманить, паморочить голову. Аж після водохреща вийшов трохи чад з голови. Почала я думати, що це зо мною діється? (Н.-Лев., III, 1956, 274); Коли минув перший чад перших привітань і грізна дійсність безжалісно заглянула в очі,— наче каменем одразу всіх привалило (Хотк., II, 1956, 109); Саливон в чаду самохвальства, втративши тверезий розум, із захопленням розповідав про свій хист, здатності (Горд., Дівчина.., 1954, 89); Перерва, на якій учасники засідань звичайно відпочивають від чаду суперечок, на цей раз ще більше розв’язала язики (Добр., Тече річка.., 1961, 114); Треба переконувати одурманених релігійним чадом людей в тому, що вони дуже помиляються, відмовляючись від повноцінного життя заради потойбічного (Автом., Щастя.. 1959, 80); // Стан неясності свідомості; запаморочення. Кілька разів на мить [Людмила] ніби прокидалася від якогось чаду, поривалася відмовитись від цієї поїздки (Ле, Право.., 1957, 267); // Гранична напруженість обстановки. Над степом рідним хмарою здіймався Пожеж і крові каламутний чад (Шер., Дорога.., 1957, 71); Нехай, як грім, гудуть гармати, Нехай п’яніє все в чаду,— Я в полі буду сам стояти, Шаблі ворожі відбивати (Олесь, Вибр., 1958, 196); // Тяжка, задушлива атмосфера. Два роки прожив Гордій з мачухою, здавалося ж — віки. Та з цього чаду випадково попав хлопчиком на дев’ятім році життя до міста (Крот., Сини.., 1948, 16); // Стан надмірного сп’яніння. У цьому невеличкому етюді [«По ревізії»] майстерно змальовано авичаї й життя тогочасного села, де начальство вершило суд і розправу у постійному п’яному чаду (Життя Саксаганського, 1957, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 262.