ЧАДРА́, и́, ж. Легке покривало, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг, залишаючи відкритими лише очі. Той ідол — стрункая, вродлива туркеня. Мов перія [пері] — горда красою У неї обличчя сіяє як місяць, Дарма що запнуте чадрою (Крим., Вибр., 1965, 290); Співає щось сумне татарка під чадрою, й од того вся вона така близька мені (Сос., І, 1957, 100); *Образно. Скільки оком кинеш — море!.. У чадрі воно з туману, тільки під берегом сріблом виблискує… (Вишня, І, 1956, 162); Ніч, вітрами дурними освистана, свою чорну чадру підніма (Сим., Земне тяжіння, 1964, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 263.