ЧАЛАПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чала́пати і звуки, утворювані цією дією. Його очі були звернені в той бік, звідки долинало чалапання кінських копит по воді (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 187); Захляпали чоботи, один за одним бійці зникали в темряві, ..чалапання чобіт по калюжах чулося все тихіше й тихіше (Псрв., Дикий мед, 1963, 382); Поволі по церкві, то тут, то там, займались вогники.., од входу чулося чалапання ніг (Коцюб., І, 1955, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 266.