ЧАРОДІ́ЙНИЦЬКИЙ, а, е.
1. заст. Прикм. до чароді́йник 1.
2. розм. Те саме, що чарівни́чий 2. Та який без барабана Краков’як, гопак чи вальс? В бараБаш, любі браття, Чародійницьке щось є… Людям жару і завзяття Він у танцях піддає (Воскр., З перцем!, 1957, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 273.