ЧАРІ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до чарівни́й 2. Вона не терпіла цих темних ворожбитів, які опоганювали саме слово планета, що було для неї науковим терміном, сповненим своєрідної краси і чарівності (Гончар, IV, 1960, 74); Ми є свідками нев’янучої чарівності революційних творів Кобзаря, і чарівність ця йде насамперед від їхнього змісту, від їхнього ідейного багатства (Вітч., 3,1964, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 271.