ЧАСТОКІ́Л, ко́лу, ч. Огорожа, паркан з кілків, жердин, паль і т. ін., вбитих у землю густо одне біля одного. Вербовий частокіл до самого берега прийнявся й пустив од себе широке гілля; вербові кілки, густо повтикані в землю, стали високими вербами (Н.-Лев., II, 1956, 168); Важким сном сплять арештанти… Тільки, двоє вартових міряють кроками стежечку вздовж дерев’яного частоколу (Мушк., Серце.., 1962, 314); По зовнішній і внутрішній стороні валу йшов паркан — дерев’яний частокіл, вкритий гонтовим дашком (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 91); Він ступив до Данька, і той, обтираючи спиною і задом високий іржавий частокіл, посунувся до воріт (Стельмах, II, 1962, 13); *Образно. — Куди ж вас тепер? — не спускаючи з Леоніда очей, випитувала Вутанька, нетерпляча, розпашіла, готова кинутись до нього щомиті крізь частокіл озброєної варти (Гончар, Таврія, 1952, 428); *У порівн. Серед вулиці — танці. Круг них парубки й чоловіки, як частокіл (Коцюб., I, 1955, 241); Густим частоколом встають вони [ліси] над обрієм і нескінченним ланцюгом зелених масивів тягнуться десь далеко на північ і на захід (Коз., Вибр., 1947, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 280.