ЧАСТУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. частува́ти 1, 2. Молодиці зварили вечерю. Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (Коцюб., І, 1955, 48); Щастя наше — дружні учти, Товариське частування… (Крим., Вибр., 1965, 123); Полтавське громадянство влаштувало триденне частування (Бурл., О. Вересай, 1959, 9).
2. Страва та напої, якими пригощають кого-небудь. Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином, суха.. «полендвиця» (Тулуб, Людолови, I, 1957, 8); За столиком, що був складений з ящиків, сиділи югослави й румуни, розклавши на простеленій газеті частування (Кучер, Голод, 1961, 378); Марія поралася на кухоньці, чистила картоплю, готувала частування (Загреб., Шепіт, 1966, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 281.