ЧАСТЬ, і, ж., заст.
1. Частина (у 1, 2 знач.). — А прикмету над моїм скарбом знає побратим. Одну часть оддасть він старій неньці та сестрі; другу одвезе у Київ на братство (П. Куліш, Вибр., 1969, 146); Були це люди поважні, інтелігентні і працьовиті, що держалися здалека від веселішої часті мешканців міста (Коб., III, 1956, 11).
2. Адміністративний район міста в дореволюційній Росії; поліцейське управління цього району. — Це наші купчики загуляли. Що з ними поробиш? Знакомий усе народ. У моїй часті живуть. — Так, так… Кому гульня, а кому служба! (Мирний, III, 1954, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 282.