ЧЕБРЕЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до чебре́ць. Он цвіте левада, І чути гострий чебрецевий дух (Вирган, В розп. літа, 1959, 122); П’янкий і духмяний полудень завис над лугами. Здається, що хтось над землею розвішав невидимі хмарини пахощів, а серед них владно й опукло тремтить чебрецевий настій і ніжний дух прив’ялої суниці (Стельмах, І, 1962, 523).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 289.