ЧЕЛЯДИ́НА, и, ж., діал.
1. Доросла дочка, дівчина. Гей, та іде чужая чужина, Молодая челядина (Думи.., 1941, 141).
2. Жінка (у 1 знач.). Семениха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок.. Коло неї пораються ще інші челядини, її кумки (Черемш., Тв., 1960, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 291.