ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до челя́дник 1, 2. Строк перебування гостей наближався до кінця. З жалем проводила їх сім’я Головатих разом зі своїми челядниками й челядницями (Добр., Очак. розмир, 1965, 102); Назову я тебе наймичкою або челядницею,— гріх мені буде (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 292.