ЧЕПУРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чепурни́й. В чепурненькій, заставленій снопиками пашні і зілля комірчині Сергій Олексієнко навчав свого молодшого брата підривної справи (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 602); На собачу брехню вибігла з хати.. молодиця — низенька, чепурненька (Мирний, II, 1954, 166); Кругом столу сидять чужі хлопчики, такі чепурненькі, причісані, мов паненята; сидять і щось пишуть (Вас., І, 1959, 96).
◊ Чепурне́нький, як мазни́чка див. мазни́чка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 294.