ЧЕРВОНА́ВИЙ, ЧЕРВОНЯ́ВИЙ, а, е. Те саме, що червоня́стий. Ще на світанні, пригасивши на сході червонаву заграву, з-за обрію викотилися важкі молочно-сірі хвилі густого туману (Грим., Незакінч. роман, 1962, 282); Привіталися. Він подав їм руку, прибрану в червоняву рукавичку (Коб., I, 1956, 543).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 296.