ЧЕРВОНИ́ТИСЯ, ни́ться, недок. Ставати червоним від чого-небудь. Шелестіть, чоботи, шелестіть!..Ви ставали білими на бессарабських вапняках. Ви червонились, як мідь, на румунських суглинках.. Ви варті того, щоб ступати по таких килимах (Гончар, III, 1959, 168); // Відсвічувати червоним світлом. Багіров, обережно висунувши голову, оглянув, немов обнюхав, подвір’я, потім будинок над головою. Вікна всіх поверхів тут були цілі і червонились рубіновими блискавками (Гончар, III, 1959, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 297.