ЧЕРВОНОВЕ́РХИЙ, а, е. Який має червоний верх. Квітли на зелені барвисті плахти, вишивані сорочки дівчат і кармазинові жупани козаків з червоноверхими шапками-бирками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); Біля самісіньких дверей буйно розрісся і зацвів червоноверхий будяк (Логв., Давні рани, 1961, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 298.