ЧЕРВОНОДЗЬО́БИЙ, а, е. Який має червоний дзьоб. Окремі людські вигуки проривалися крізь пильну завісу й летіли туди, до плоту, де чуйно прислухалась до незвичайного галасу зграя червонодзьобих гусей (Донч., І, 1956, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 299.