ЧЕРВОНОПИ́КИЙ, а, е, розм. Те саме, що червоноли́ций. З себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик гострий,— кожному забивав баки (Гр., II, 1963, 342); Незнайома червонопика баба.. сміялася князеві просто в очі (Загреб., Диво, 1968, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 299.