ЧЕРВОНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що червоня́стий. Скрізь крутились широкі, посипані жорствою та червонуватим піском доріжки поміж купами зеленого дерева (Н.-Лев., I, 1950, 162); Рум’янець наскрізь пропік яблуко. Навіть усередині воно було червонувате (Донч., IV, 1957, 132); Відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла (Смолич, II, 1958, 33); Він допитливо оглядав кожного з нас своїми чорними очима, що ховались у вузеньких щілинах червонуватих повік (Збан., Єдина, 1959, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 300.