ЧЕРЕПА́ШНИК, у, ч., спец. Пориста порода, що складається з черепашок (у 2 знач.), скріплених вапняним мулом; використовується як будівельний матеріал. Коли Рахіма була вільна, разом ходили на берег, мовчки сиділи на черепашнику, слухали шепіт моря (Дор., Не повтори.., 1968, 36); Щоб припинити вивезення черепашнику, гравію і піску з пляжів для потреб будівництва, намічено спорудження кар’єрів і дробильно-сортувальних заводів у Криму і Грузії (Рад. Укр., 4. II 1969, 3); // Плита або блок такої породи, з яких складають стіни якої-небудь будівлі. Море зникло, ми знову їхали серед садів та низеньких будинків, викладених з жовтого черепашнику (Збан., Морська чайка, 1959, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 307.