ЧЕРКЕ́СЬКИЙ, а, е. Прикм. до черке́си. 26 вересня 1862 р. Кухаренко вмер черкеським полонеником (Коцюб., III, 1956, 49); // Власт. черкесам; такий, як у черкесів. Так частенько вичитував Олексій Іванович своїм кріпакам, додаючи до того ще більше снаги черкеським арапником (Мирний, IV, 1955, 220); Цей [Тимко] вдався не в матір, не в отця, а в проїжджого молодця. Високий, тонкий, з-під картуза чорні кучері пруть, очі гарячі, черкеські, дивляться спідлоба (Тют., Вир, 1964, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 310.