ЧЕРНЕ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до черне́ць. — Іди в ченці.. Ге-ге, не хочеться проміняти світові розкоші на чернечу службу — га? (Вовчок, VI, 1956, 254); [Герасим:] Я, бач, старче божий, при цьому монастиреві сторожем, змалку тут виріс, то мені надолужило чернече життя та їх святі співи (Мирний, V, 1955, 77); // Належний ченцеві, черниці, такий, як у ченця, черниці. Тільки матушка Раїса, здається, не змінилась. .. Ті ж чотки, та ж чорна хустка і чорна сукня, схожа на чернечу рясу (Донч., III, 1956, 31); // Наданий монастирю, ченцям.— Осіли [посполиті] на рангових або на магістратських та на чернечих грунтах, або у шляхти та в козаків підсусідками (П. Куліш, Вибр., 1969, 117); // перен. Власт. ченцю, черниці; який свідчить про аскетичну стриманість. Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивизною, надають жінці чернечий вигляд (Л. Укр., III, 1952, 591); Каламарчики та коробочки з дівочими чарами, томики віршів та романів, дзеркальце в квітках — усе кудись спливло з маленького столика.. У кімнаті віє чернечим спокоєм (Вас., І, 1959, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 311.