ЧЕСА́ТИСЯ, чешу́ся, че́шешся, недок.
1. Розчісувати собі волосся. Коли я чесавсь щіткою, вона називала те "тато замітає голову" (Коцюб., І, 1955, 419); Мариня чесалася на тапчані в кухні. Волосся в неї було густе, кручене, хоч і коротке (Вільде, Сестри.., 1958, 340); *Образно. А далі знов був сивий полин, акулині пащі агав, камінь і дрок, мов дротяна щітка, якою чесалось сонце, полишивши на ній пасма свого золотого волосся (Коцюб., І, 1955, 293).
2. Пас. до чеса́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 314.