ЧЕТВЕРНЯ́, і́, ж. Те саме, що четвери́к 2. Аж ось почали у город четвернею ридвани в’їжджати; гладкі та високі коні важко гупали своїми копитами об суху землю (Мирний, III, 1954, 256); Княжа четверня під Івановими руками йшла, мов степовий вітер, легко, згідливо, без ніякої втоми (Фр., III, 1950, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 318.