ЧЕТВЕРТИ́НА, и, ж.
1. розм. Четверта частина чого-небудь; чверть. Робочий день має бути коротший на четвертину (Коцюб., II, 1955, 44); Мирон, дивуючись і посміхаючись, розв’язав торбинку, і вона [дівчинка] щедро сипнула ягід на густо посолену четвертину хліба (Стельмах, І, 1962, 322).
Четверти́на са́ла — одна з чотирьох частин шматка сала, на які він під час засолювання поділяється навхрест зробленим надрізом. Грицай виніс ще одну пляшку горілки і дві четвертини сала (Н.-Лев., IV, 1956, 200).
2. спец. Четверта частина розпиляної вподовж колоди. Четвертини [ми] дістаємо розпилюванням колоди начетверо (Стол.-буд. справа, 1957, 55).
3. Старовинна міра рідин, що дорівнює четвертій частині відра (3,1 л); // Посуд (перев. пляшка) такої місткості. Як заставлю я свитину, То й вип’ю четвертину, А ти, жінко, спи! (Пісні та романси.., II, 1956, 17); Жінки прибирали з столу, а які сиділи на оксамитовій канапі і щось собі гомоніли. Перед чоловіками тільки ще стояли прибори, і в карафку Ліза ще налила з четвертини (Головко, II, 1957, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 319.