ЧИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. і неперех. Різати ножицями, ножем і т. ін.
2. неперех. Видавати короткі уривчасті звуки "чик", "чик". Тиша в хаті, не чути гласу, наче в ченця в келії, тільки годинник, стоячи на столі, чикає (П. Куліш, Вибр., 1969, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 322.