ЧИМБО́РШЕ, присл., діал. Якомога швидше; якнайшвидше. Він кинувся чимборше наказати візникові, щоб збирався в дорогу, запрягав коні (Фр., V, 1951, 279); Сільська дячиха аж позеленіла, побачивши, кому вона дала дорогу. Та чимборше схилилася і почала мовби щось виколупувати з-помежи пальців-.. скалку, чи що (Хотк., II, 1966, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 323.