ЧИ́ННІСТЬ1, ності, ж. Властивість за знач. чи́нний1 1. Голодні маси, вдершися в термідоріанський Конвент, вимагали повернення до влади якобінців і надання чинності конституції 1793 р. (Нова іст., 1956, 82).
Набира́ти (набра́ти, набува́ти, набу́ти) чи́нності — ставати законним, чинним. На основі проекту Радянського Союзу та інших соціалістичних країн розроблена, підписана і набрала чинності міжнародна Конвенція про заборону і знищення бактеріологічної зброї (Матер. ХХV з. КПРС, 1976, 25); — Постанова королівського суду набула законної чинності (Тулуб, Людолови, II, 1957, 138).
ЧИ́ННІСТЬ2, ності, ж., розм. Властивість за знач. чи́нний2. Панич Гарецький ліз до всіх цілуватись, не звертаючи уваги на матір, яка звикла до чинності і порядку і не дозволяла вільності щодо власних підлеглих (Кочура, Зол. грамота, 1960, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 326 - 327.