ЧИНШОВИ́Й, а́, е́, іст. Прикм. до чинш. Чиншові прибутки; // За який сплачується чинш. Софрон і зараз сидів на батьківському хазяйстві — двох власних і двох чиншових від графа Шембека десятинах (Смолич, Мир.., 1958, 18); // Який платив за користування державною або поміщицькою землею чинш. Петро Ярош платив подать нарівні з чиншовою шляхтою (Стельмах, І, 1962, 422).
∆ Чиншові́ селя́ни — особисто вільні безземельні селяни в країнах Європи (XIV-XVI ст.), які платили за користування державними та поміщицькими землями чинш.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 327.