ЧИРГИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чирги́кати і звуки, утворювані цією дією. Іноді з землі чути металеве чиргикання, і наверх вилітає посічений чохол з гранати (Мушк., Чорний хліб, 1960, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 328.