ЧИСЕ́ЛЬНИК, а, ч., мат. Ділене в дробовому числі, що стоїть над рискою і вказує на кількість часток, з яких складається дріб. Дробові числівники мають аналітичну будову. Кожний з них компонується з власне кількісного числівника (у чисельнику) і порядкового прикметника (у знаменнику) (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 329.