ЧИ́СЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.
1. Бути, значитись де-небудь, перебувати в складі когось, чогось. Центральне бюро обліку втрат діючої армії сповіщало, що командир танка Юрій Васильович Запара числиться в списку зниклих безвісти (Донч., VI, 1957, 294).
2. діал. Рахуватися з ким-, чим-небудь, зважати на кого-, що-небудь. Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір, що, як мур, за свою хату перед людьми обстоює, не любити (Коб., III, 1956, 53); Вподобався йому сей молодий, здоровий господар своєю поважною чемністю, що числиться зі словами і нікого не хоче вразити (Мак., Вибр., 1954, 339); Я стала у них за служницю. Я була ще слабосила, підліток, але й не числилася зі своєю силою (Фр., III, 1950, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 329.