ЧОБОТИ́СЬКА, и́ськ, мн. (одн. чоботи́сько, а, ч.). Збільш. до чо́боти. Рідкобородий Мар’ян стоїть у великих чоботиськах на неприм’ятій латці снігу і робить вигляд, що слухає свою, старшу від нього на кілька років жінку (Стельмах, І, 1962, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 347.