ЧОБІТО́ЧКИ, ів, мн. (одн. чобіто́чок, чка, ч.). Пестл. до чобітки́. [Гості:] Ой, доки ми та стоятимем, Сиру землю та топтатимем Червоними чобіточками, Золотими підківочками (Кроп., II, 1958, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 346.