ЧО́ВГАТИСЯ, ається, недок., розм.
1. Тертися, скребтися по якійсь поверхні, утворюючи шум, шарудіння. Хтось у саду, мов чуже, човгається (Барв., Опов.., 1902, 539); Доморослий панцирник — один на всю республіку — сопів і човгався по головній путі, маневрував (Кач., II, 1958, 387).
2. Вертітися, соватися, вовтузитись. Вона [дитина] почина човгатись на руках у няньки, намагаючись до кота (Коцюб., І, 1955, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 347.