ЧОЛОПО́ЧОК, чка, ч., діал. Зменш.-пестл. до чолопо́к. На самісінькому чолопочку шпиля манячіла та мріла в імлі чорна струнка постать (Н.-Лев., IV, 1956, 258); Шапка на самому чолопочку (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 351.