ЧОРНО́ЗЕМЛЯ, і, ж. Те саме, що чорно́зем. Свіжі боки провалля зверху починались рівною смужкою чорноземлі, далі йшла глина (Досв., Вибр., 1959, 201); В долині лежала масна чорноземля, з якої буйно й весело виростали густі трави й кущі (Загреб., Шепіт, 1966, 17); Чорноземля важко повзе плитами з блискучої полиці сахівського плуга, на чепігах міцно лежать засмажені вітрами й сонцем вузлуваті руки (Епік, Тв., 1958, 529).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 358.