ЧОРТІВНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що чортови́ння. Казилось пекло з радощів великих — да вже казитись чортівня не буде (Сл. Гр.); —Скільки балакали за той кооператив, а й досі толку немає: скубуть останні злидні по базарах…— Оце вже,— мовив уголос Гавриш,— чортівня зовсім. Але скажете брешу, коли не збудую долинянам кооператив! (Кос., Новели, 1962, 32); — Що таке, Миколо Савичу? — занепокоєно спитав Василь.— Та якась чортівня… Такого наговорила твоя мати, що я й не второпав (Хижняк, Невгамовна, 1961, 278).
◊ Що за чортівня́1 — те саме, що Що за чортови́ння1 (див. чортови́ння). Іван возився з мотоциклом. Сердито сказав до Співака: — Співак, що за чортівня?! — А що таке? —підійшов Співак. —Кому це потрібно? Хто це зняв? — показав на мотор (Головко, Літа.., 1956, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 365.