ЧУБА́РИК, а, ч. Зменш. до чуба́р. Він не від того, щоб Опанас не тільки збив пиху, а й витряс душу цьому гордовитому чубарику (Грим., Незакінч, роман, 1962,149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 371.