ЧУДНО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що ди́во. "Чуднота! — міркував він дорогою.— Чи це мій син занадто порозумнів, чи попросту вдає дурника?" (Крим., Вибр., 1965, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 374.