ЧУДО́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до чудо́вий. Від цієї зустрічі казкова чудовість ілюмінованого ставка Саїдові здалася зачарованим фейєрверком (Ле, Міжгір’я, 1953, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 376.