ЧУМА́, и́, ж.
1. Гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що поширюється часто у формі епідемій. Обідрані, голодні люди гинули од чуми та од голоду (Н.-Лев., IV, 1956, 35); В нашій країні ліквідовані тяжкі епідемічні хвороби — чума, холера, паразитарні тифи тощо (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 69); Бубонна чума зустрічається там, де є гризуни, що хворіють на чуму (щури, ховрахи, тарабагани та ін.), та їх блохи (Підручник дезинф., 1953, 41); *Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Шевч., II, 1963, 171); *У порівн. [Прісцілла:] В єретиків жіноцтво пророкує, і шириться та єресь, мов зараза, вона страшна для церкви, мов чума, і зволікати ніколи з рятунком (Л. Укр., II, 1951, 414).
◊ Нена́че (як) від (од) чуми́ тіка́ти (утіка́ти, шара́хатися, шара́хати, саха́тися і т. ін.) від кого-чого — з жахом, з острахом зникати, ховатися від кого-, чого-небудь. Втікають од мене, неначе од чуми (Н.-Лев., II, 1956, 141); Від рейтара, як від чуми, люди шарахали геть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 467); Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті, та гроші в кишені гребтимеш, а побачиш у трамваї дядька з мішком — сахатимешся, як від чуми, щоб він тобі чистенької сорочечки не замазав (Тют., Вир, 1964, 42); Чума́ б його́ (тебе́, їх, вас і т. ін.) забра́ла, лайл.-уживається для передачі незадоволення ким-, чим-небудь, бажання позбутися кого-, чого-небудь. — Я перемагаю страх, бо я хоробра людина. І сержант в мене попереду хоробрий … Орлюк, чума б його забрала (Довж., І, 1958, 311); Чума́ [його́, тебе́, їх і т. ін.] зна́є (зна), що (куди́, як, які́ і т. ін.) див. зна́ти; Як чуми́ жаха́тися (боя́тися, страха́тися) кого-чого — надзвичайно боятися кого-, чого-небудь. Щоправда, він міг зовсім одібрати в його [сина] хазяйство і знову почати самому хазяйнувати, дак. тоді повстала б у сім’ї сварка та незлагода, а дід Дорош цього не любив і, як чуми, страхався (Гр., II, 1963, 334); [Микита:] Чого ж ви дивитесь на мене? Плюйте ж на бродягу, каміннєм [камінням] у нього жбурляйте… Жахайтесь його, як чуми! (Кроп., І, 1958, 115).
2. перен. Надзвичайно небезпечне, згубне соціальне явище. [Чимчикевич:] Находить велика пошесть, страшна чума [єзуїти], котра може змести нас з лиця землі (Фр., II, 1950, 195); Червона Армія визволила українську землю від коричневої чуми (Корн., Разом із життям, 1950, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 382.